Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року Справа № 910/25619/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДобролюбової Т.В., Дроботової Т.Б., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група "Київміськбуд"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.06.14у справі№ 910/25619/13 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Домобудівельний комбінат №1"доКиївської міської радиза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група "Київміськбуд"; 2. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)за участюПрокуратури Шевченківського району міста Києвапропоновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін від:

позивача: Шелягін Ю.В. (дов. від 07.06.14),

відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

третьої особи-1: Іванишин О.О. (дов. від 14.01.14), Томашевська Т.В. (дов. від 14.01.14),

третьої особи-2: Масляннікова Н.Ю. (дов. від 14.02.14),

прокуратури: Баклан Н.Ю. (посв. від 11.10.12)

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Домобудівельний комбінат №1" звернулося з позовом до Київської міської ради, в якому просило визнати за позивачем право оренди земельної ділянки загальною площею 1,7951 га, на узвозі Герцена, 32, у Шевченківському районі м. Києва для будівництва комплексу житлових будинків з вбудованими приміщеннями на умовах визначених договором № 91-6-00314 від 06.08.04 та визнати укладеною додаткову угоду про поновлення терміну дії цього договору оренди земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договору позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, а відтак між сторонами продовжують тривати правовідносини щодо оренди земельної ділянки. З огляду на що, на думку позивача, продовження строку оренди не потребує прийняття відповідачем відповідного рішення. При цьому позивач посилався на приписи статті 181 Господарського кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.14, ухваленим суддею Шкурдовою Л.М., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем після закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки добросовісно виконувалися всі обов'язки, передбачені умовами договору: земельна ділянка використовувалася за цільовим призначенням, а орендна плата сплачувалася вчасно. Водночас суд дійшов висновку про те, що правовідносини щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, які виникли в 2009 році, тривають на момент розгляду справи, з огляду на що, на спірні правовідносини розповсюджують свою дію положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції від 17.02.11. При цьому суд керувався також приписами статей 5, 205, 641 Цивільного кодексу України, статей 93, 122, 124, 125 Земельного кодексу України, статей 179, 187 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Чорної Л.В. - головуючого, Гончарова С.А, Іоннікової І.А., постановою від 11.06.14 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, третя особа у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група "Київміськбуд" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову та рішення у справі скасувати, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає про помилковий висновок судів щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин з поновлення договору оренди положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції від 17.02.11. На думку скаржника, до спірних правовідносин повинна бути застосована редакція цієї норми, чинної саме на момент виникнення у позивача права на поновлення договору у 2009 році, якою не передбачалось можливості автоматичного поновлення договору за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас скаржник зазначає про неврахування судами того, за судовим рішенням у господарській справі скаржника визнано забудовником на спірній земельній ділянці. При цьому посилається на порушення судами приписів статті 638 Цивільного кодексу України, статей 12, 93, 116, 124, 126 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 33 Закону України "Про оренду землі".

На адресу Вищого господарського суду України від третьої особи у справі - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній підтримав доводи касаційної скарги, у зв'язку із чим просить її задовольнити.

Також надійшов відзив на касаційну скаргу від Приватного акціонерного товариства "Домобудівельний комбінат №1", в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Приватного акціонерного товариства "Домобудівельний комбінат №1" судом отримано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 03.07.14, яке залишається колегію суддів без задоволення через обмеженість строків розгляду касаційної скарги, крім того колегія суддів зауважує, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора, позивача та третіх осіб, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення Київської міської ради від 26.06.03 № 549-10/709, між Закритим акціонерним товариством "Домобудівельний комбінат №1" (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,7951 га, розташованої за адресою: м. Київ, Шевченківський район, узвіз Герцена, 32, для будівництва комплексу житлових будинків з вбудованими приміщеннями, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:005:0019, строк оренди - п'ять років (пункти 2.1., 3.1. договору). Договір оренди зареєстровано 06.08.04 за № 91-6-00314 у книзі записів державної реєстрації договорів. Пунктами 8.3., 11.7. договору передбачено право землекористувача поновлювати договір після закінчення строку його дії. Також судами установлено, що 02.04.09 позивач листом № 02/1314 звернувся до відповідача з пропозицією розглянути питання щодо продовження строку дії договору на п'ять років. При цьому заперечення стосовно продовження строку дії договору на адресу позивача не надсилались. Дана обставина і стала підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимоги Приватного акціонерного товариства "Домобудівельний комбінат №1" до Київської міської ради про визнання за позивачем право оренди земельної ділянки загальною площею 1,7951 га, на узвозі Герцена, 32, у Шевченківському районі м. Києва для будівництва комплексу житлових будинків з вбудованими приміщеннями на умовах визначених договором та визнання укладеною додаткову угоду про поновлення терміну дії цього договору. Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 17.02.11 у разі відсутності заперечень з боку сторін можливе автоматичне поновлення договорів оренди земельної ділянки, яка належить до державної або комунальної власності, без відповідного рішення органу місцевого самоврядування. Проте, колегія суддів такий висновок судів визнає помилковим з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Згідно зі статтею 13 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Зі змісту частини першої статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Відповідно до пункту 34 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії. При цьому до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, виходячи з того, що діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання буде суперечити вимогам законодавства. Таким чином висновок судів попередніх інстанцій про можливість застосування до спірних правовідносин статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції від 17.02.11 є необґрунтованим, оскільки строк дії договору, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Домобудівельний комбінат №1" та Київською міською радою, закінчився 06.08.09, а отже, спірні правовідносини між сторонами виникли до внесення змін у зазначену норму Закону. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За таких обставин, рішення та постанова у справі не відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Відтак, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження. Судові витрати за розгляд касаційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група "Київміськбуд" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.14 у справі № 910/25619/13 Господарського суду міста Києва і рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.14 у цій справі скасувати.

Прийняти нове рішення про відмову у позові.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Домобудівельний комбінат №1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група "Київміськбуд" 1 705,20 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Дроботова

В. Швець